Ти думав, що будеш завжди молодим,

Та життя зробило тебе ось таким.

В руках в тебе костур і очі не ті,

Не вмів ти цінити любов у житі.

Згадай скільки в тебе молодиць,

Бо в рахунок я то же попала,

Що ти не путьовий я просто не знала.

Ти мене покинув і я вже потому,

Не вірила більше ніде і нікому.

Ти віявсь по світу, не знав де подітись,

Багатьом ти клявся, та не вмів любить.

Увесь вік про шлявся, пропив прогуляв.

Через 20 років за мене згадав.

Тепер болять ноги, і погано чуєш.

Напевне ти зараз вже дома ночуєш.

Старість, болячки, махають косою,

Ти тепер задумав зустрітись зі мною.

Мабуть хочеш знати як я поживаю,

Я дякую богу за те що я маю.

Стрічатись з тобою звісно не бажаю.