Доле моя де ти по світу блукаєш?

Чому ти до мене не йдеш,

Тяжко мені і ти добре знаєш,

Вік мій проходить, життя пропаде?

Треба було мене шанувати,

Треба цінити і ласку й тепло,

А не вигонити вечорами із хати,

Де посилилося лиш горе і зло.

Доле моя повернися до мене,

Буду цінити клянуся тобі,

Квіти в саду вже зів’яли без тебе,

Доле вернися бо я пропаду.

Ні не повернусь, я дуже щаслива,

Щастя всміхнулась, на решті мені,

Я все забула хоч дуже любила,

Страшно згадати ті ночі й ті дні.