В зажурі дивлюсь на дорогу,

Не можу вночі я заснуть,

В серці маю і біль і тривогу,

Бо роки уже ті не вернуть.

Нареченими стали онуки,

Життя піднімається ввись,

Я згадаю ті теплі руки,

Що мене обнімали колись.

Шепотіли уста про кохання,

В мріях ми будували життя,

Та настала хвилина прощання,

І надії пішли в небуття.

Розлетілися долі світами,

Невеселою стала весна,

А любов мені сниться ночами,

Бо вмирати не хоче вона.