В’ється наче змійка, неспокійна теща,

Скоса поглядає з припічка на піч,

А по серед хати стоїть зять кудлатий,

Хоче тещу бити, п’яний ніби ніч.

Теща як зів’ється зятю в чуба вп’ється,

Що почули люди аж із-за ріки,

За чуба хватає, на землю швирляє,

І летять у зятя тарілки й миски.

Хміль кудись подівся, зять з землі підвівся,

І хватати тещу за сиву косу,

Він її швирляє, як м’яч підкидає,

Вона ж проклинає доленьку свою.

А Марічка плаче, і Івана просить,

 Перестань Іванку мамою швирлять,

А Іван не чує, тещу підкидає,

Що він є мужчина хоче доказать.

Позбігались люди, міліція всюди.

Всі кричать: - Рятуйте Іван тещу б’є,

А Іван не чує тещу підкидає

Ти будеш мовчати як Іванко п’є.