Червона калина на яр похилилась.

Старенька матуся тяжко зажурилась.

Журилась калина що пройде весна.

А в косах у мами уже сивина.

Недоспані ночі, і руки робочі

Заплакані очі за вами сини.

І вічне чекання, вічне виглядання,

Ото є причина тої сивини.

Вийде мати вранці, на порозі стане,

Стане на порозі подивиться в даль,

Частіш приїзжайте, частіше пишіть,

Невже вам синочки матері не жаль.

Розлетілись діти з батьківської хати,

В світ полинули орлята сини.

Памя’тайте діти, що є у ваc мати

Тоді в косах буде менше сивини.