Сиділа голубка на сухім суку.

Сиділа і щось воркувала,

Сивеньким пір’ячком гарячу сльозу витирала.

Ой діти, ой діти, який мені жаль,

Я четверо вас виростила,

а ви залишили для мене печаль.

Сама я на старість зосталась.

Підросли синочки і вдаль полинули.

Забули і зиму й весну, а за ними дочки.

Крильцями майнули залишили матір одну.

Гніздечко тоненьке, а холод повис

Настане сурова зима і плаче старенька,

пір’ячко не гріє і журиться плаче вона.

І капають сльози на крильця слабенькі.

Кому їй про горе сказать,

Ой боже мій боже, як горе старенькій

Навіщо літа так летять?