Ти в п’ятому класі мені засіяла, маленька зірочка моя.

Дві кіски тоненькі, і плаття синеньке, досі пам’ятаю ще я,

Шкільні наші роки, то роки щасливі, де молодість й радість сія.

Ти заполонила усі мої мрії, тоненька берізка моя.

У класі десятім вже вечір прощальний, де музика шумом буя.

Ти в білому платті, ти сама красива, кохана і люба моя.

Ми були щасливі, ми були красиві. І ти червоніла мов мак,

Бо вже мов дорослі на плечі худенькі, накинув тобі свій піджак.

І місяць, і зорі, і квіти, і мрії, усе дарував тобі я.

Ти ніжно сміялась, до мене хилилась, біленька ромашко моя.

Шляхи не зійшлися, долі не з’єднались, і винен у цьому лиш я,

Тебе в житі втратив, і мрії прокляті, кохана і люба моя.

У тебе і в мене робота і діти, хороша й щаслива сім’я

Чому ж як раніше, у сні ти приходиш

Тоненька берізка моя